Кущі золотих багать
на Україні горять,
і сонце вступає зимі нас
поволі, за п’яддю п’ядь.

У нього шляхи свої,
у Бога плани Свої,
затьохкають заметілі
в садах наших, як солов’ї.

Старіє природа вмить,
як сонечко вдаль одбіжить.
Чому старіє людина,
що сонцем їй є, скажіть?

Курці золотих багать
над скарбом своїм димлять,
Купці золотих багать
над скарбом своїм не сплять.

А сонце вступає зимі нас
поволі, за п’яддю п’ядь.