Галина Паламарчук

Горобина

Завершився цикл. Тепер спочинь.
Скинь із себе це лахміття, скинь.
Білим снігом остуди гарячку
літніх марень, спогадів, болінь.

Опустись в праматірні шари,
розчинися в них і так замри.
Хай ізнов лютує прапорода,
виють і шматують правітри.

Виринеш, коли настане час,
мудра й нерозумна водночас,
в Божі плани трудовим мурахом
по оману, старість і печаль.

…Та чи, вся новенька й молода,
мить оцю зумієш пригадать,
як в холодній листопадній днині
час отут збігав твій, як вода?

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle