елегія

Коли ялинка в дім приходить,
Ще незалежна й незаміжня,
І невідомо, як складеться:
Залишиться у вас чи ні, —
Її здорове тіло пахне
Й лосниться, як горня з Опішні.
Й переінакшується світ ваш
В її зеленому вогні.

Іще ялинка на балконі,
Іще на пальчиках навколо
Ви ходите, і дивним дивом
Повита ваша голова.
Світ незглибимим і важливим
Зробився з плоского й мілкого
І вам в душі ж таки у вашій
Скарби небесні відкрива.

Та час жорсткий і невблаганний.
Жорстка й тісна його свобода.
Ви — волокно у тросі часу,
Що від напруження гуде.
І ви приречено й покірно,
Підвладні волі ляльковода,
Розіпнете на хрестовині
ялинку юну й розтлите.

І буде вся вона в пацьорках,
На груди ляже позолота,
Важка долоня — на коліно,
Липке й солодке від вина.
…Свобода впійманою бути
Не може. То вже — не свобода.
Коли в ялинки є господар,
То не ялинка вже вона.