“Любі канівські дівчата везли батька України
добрих верстов з вісім або й всі десять”
Г.Честахівський

як вродило мертвими сичами
у веснянім вітрі
коли вийшов із берегів Дніпро дорогу перелити1
гей злетіли з нього козацькії чайки
у сирітські марення нащадків
і в сльозі його старечій потонули
де безвічний зотлів Родень
свої мури й вежі передавши мові в гіркий спадок
там шаблями зламаними три гетьмани2
розкопали джерело
щоби з його голосіння вийшла не діва не іва
що в зозулі випозичила голос
— як парубкові йти у калинову ніч
де кривавий солов’їний голос як свист шаблі
хай ведуть його дівчата у вінках весільних
чиї очі обмила гіркота
зеленого вербового диму
як гойднулись їхні груди ляком чистих дзвонів в його весни
розступився мир хрещений
і в козацький віз китайкою вкритий пісня впряглася
і к козацькій самотині у смертельнім злюбі
притулилося дівоцтво чисте
чуючи які короткі йому гони

___________________________________
1 На весіллі (типологічний зв’язок якого з похоронами помічено не від учора)
як молоді йдуть до церкви, їм переливають дорогу.
2 На Тарасовій (Княжій) горі поховані гетьмани І.Підкова, Шах, С.Кішка.