Буває: зненацька так
прийде звичайний вірш,
поглянеш йому у вічі —
й відразу повіриш…
Буває: тихенько так
клямку торкає вірш,
увічливо довго заходить,
розумно так щось розказує,
доводить, показує,
і крутиться, і тулиться,
все посміюється —
не журиться…
Мовчиш і дивишся на нього,
дивишся на нього і мовчиш —
не віриш…
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »