Хто живе в нічних деревах?
Вільний хтось і сторожкий.
я підходжу, як метелик,
як легкий нічний метелик,
наближаюся до того,
хто живе в нічних деревах.
Він крізь мене, наді мною,
мимо мене — і нема…
я розгублено журюся:
все цікаве не дається,
все, що вабить, — вислизає.
У шумливий темний стогін,
у розмови і бенкети
оком жадібним вдивляюсь:
хто живе в нічних деревах?
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »