Галина Паламарчук

Глибоке небо літа

Глибоке небо літа,
і десь на дні
акації сузір’я
в тремкім вогні,
Далеке, незалежне
і недосяжне так,
як ти, моя черешне,
і ти, мій білий мак.
Пливем зеленим морем,
вже м’язи ниють, вже
ми навіть не говорим,
бо сили бережем.
Глибоке небо літа.
А серце знає щось.
Та в дні несамовиті
кому воно здалось?

Глибоке небо літа,
і не дістати дна.
Вся свіжістю налита,
напнута, як струна,
прозора і невинна.
у зорянім вінці,
йде в небо літня днина
із квіткою в руці.

Глибоке небо літа.
Заціпенілий лет.
Дивітесь:
Поет.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle