I

я хочу зеленої кави
з шкварками.
я хочу зеленого хліба
зі схлипом
і синього козирочка
в петельку сорочки.
я хочу вселитися
в фюзеляж ящірки,
в частину хвоста.
І то неспроста:
на гарячому камені,
в густім полиновім настої,
у тіні бабки, що спочиває
на тонкій галузці,
я хочу опинитись в Алушті,
у червні зокрема. Сама.

II

На небі латочку
хтось пришив.
Не на штанині,
а на небі.
Стоять табуретки
замість вершин,
щоб вилазить на них
при потребі.
я хочу зеленої кави
з дощем —
пікантний, скажу вам,
присмак.
я в спікера слова
проситиму ще
на тему цю
в розділі «Різне».

III

я хочу зеленої кави
між лапатими злими квітками
синього кольору.
Загадково?
Ні? то я хочу зеленої кави
пити руками
без виделки й ножа.
Жах.
То я хочу зеленої кави
круглесенькими ковтками
з коштовної порцеляни
курячої сліпоти
до останньої крапельки
Та й піти.