Вітчизна — у помислах — це завжди я сам
зі своїм корінням.
Так мені мовить серце, що мов таємний кордон,
котрий з мене перебігає до інших,
аби всіх огорнути в минувшину значно давнішу,
ніж кожен із нас:
з неї почався… мислю Вічизною — так її замикаю
у собі, мов скарб.
Завше питаю, як би його розширити, як помножити
той простір, яким вона жива.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »