Дощ упереміш зі снігом,
схлипи впереміш зі сном.
Вершник прозорий проїхав,
Наче проплив, за вікном.
Хто він? Обличчя знайоме.
Класика вийшла в тираж.
Повзали пальці по ньому,
Слинили губи: ти наш…
Знов пориваюсь: не звикну,
що не існує межа.
Вершник прозорий повз вікна —
І ціпеніє душа,
давиться слізьми і сміхом,
руки заламує знов.
Дощ упереміш зі снігом,
схлипи впереміш зі сном.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »