Чи лінощі, а чи терпіння,
Чи всі пішли у кобзарі?
Волання молодого півня
Уже не чути на зорі.
Підрізали нечемі крила,
Набили воло, аж осів.
Ще й сідало обгородили
Й за сторожів найняли псів.
Тож на зорі ми не встаємо,
Хоч марим горами ковбас.
Став з півня політичний євнух, —
Хто ж до трудів розбудить нас?
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »