Червень. Печена картопля під хмизом.
Котиться вітер то чортом, то лисом.
Котиться, котиться стигла суниця —
Котиться небом і котиться низом.
Червень наповнює чашу городця
/за існування треба бороться/.
Ах, посоромся! — глузд всовіщає.
Червень гримить солов’ями: погодься!
Ти піднімаєш задихану бджілку,
Ти оживляєш надламану гілку.
Ти мене знаєш, як цілувати:
Не як дружину, а як сопілку.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »