Це просто фаталізм —
цей темний ліс,
крихкого темного кришталю віти
ажурних берестків, крихких беріз.
Бузковий дзвін лунає із небес,
присутній тут незримо білий без,
боюсь кришталь торкнути антикварний,
бо щезне він, —
он без, як щезник, щез.
Провалля там
заховані під хмиз.
Підеш вперед —
а скотишся униз.
Живе із мертвим
так давно сплелися:
не розібратись, хто на кім повис.
Це просто фаталізм.
Це вже до сліз…