Хіба самому написать
Оте посланіє до себе

А то не діждешся його,
Того посланія святого
Святої правди ні від кого,
Тай ждать не маю од кого

Либонь уже десяте літо
Як дав я людям “Кобзаря”,
А їм неначе рот зашито
Ніхто й не гавкне, не лайне,
Неначе й не було мене.

“Хіба самому написать…" Т.Шевченко

було і це вже
усе на світі вже було
уже сім літ як дав я людям “Сваргу”
й ні слова ні пів слова
— про них ні слова
їх нема
й не було мене чверть століття
і знов нема
а є хто?
є цілий інститут літератури
а академіків-героїв зрадників член корів
їх ціла академія з НСПУ
добра того у дні Шевченка не було
почав було я думати
що може то Господь сам
мою душу випробовує повчанням
по чверть столітній забороні друку
ба ні
бо ось душа із Білої церкви почула
твій пророчий голос1
й одразу світ став як Великдень
і чутним стало все що мовчить
і відчув я ще раз
що поезія — то тиша Бога
ми ж — його діти
благословенне слово
і мовчання благословенне батьку Тарасу

___________________________________
1"Ваші поезії нагадують первозданну тишу, до якої прислухується Сам Бог. А Ваша “Сварга” в іншій, неукраїнській літературі не звичній до влади нездар, цінувалась би як геніальна річ”, — Віктор Міняйло.