Бодай на квиток на літак
заробити колись-то
і чортом зухвалим
злетіти над згорбленим містом.
побачити світ, океан,
піраміди і Сфінкса,
забути пігмейство душ
і втекти від свинства.
Та щоб доробитись до цього,
знать, мало кебети.
Рідненьке болото всмоктує,
хруснув хребет мій.
Літаки все без мене
виробляють високі петлі,
і киплять континенти,
киплять, як смола у пеклі.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »