Безкрилим теж хотілося б літати
і зорям зазирати в небеса!
Та що поробиш, коли мама й тато
їх не навчили серцем воскресать?
Зазеленіє й споловіє жито,
і в хаті защебече дітвора.
Щоб їм хотілось мріяти і жити,
не бороніте, неню, як пора.
Змагайтеся з ненатлістю утоми,
частіше посміхайтеся зіркам,
аби сини верталися додому
крилатими — на гойну радість Вам.
Не даленійте зморено літами,
не бороніте, неню, як пора…
Сини у Вас під серцем одлітали —
не гоже їх безкрилістю карать.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »