Віктор Грабовський

Мить океану

Ригорові Барадуліну

Столом і колискою відгородився поет
од зет-опромінення
родинним щастям;
за спиною —
книжкова шафа,
під рукою — все те ж стило,
що було й одгуло,
що до нас у село не вертало,
хоч ніколи й не заважало.

Хтось — не я — напише:
“Весь націлений у майбутнє,
прозрівав любомудр вередливу долю народу…”

…Кохання ніколи не поглинало мене цілком.
І часом — у скруті! — видаюся собі
маленькою шкарлупкою в океані життя,
котра прагне скласти уявлення
про хату, колиску і слово.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»