Богдан-Ігор Антонич (5 жовтня 1909 — 6 липня 1937) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 1960-х. Справив значний вплив на сучасну українську поезію. Справжнє прізвище батька поета було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина — Богдана-Ігоря Антонича.
Богдан-Ігор Антонич — яскрава, оригінальна мистецька постать в українській літературі, поет-новатор. Антонич сповідував ідею неподільної, гармонійної єдності людини і природи, людини і космосу, прагнув пізнати і відтворити рух незнищенної матерії у безконечній змінності її форм і виявів, жадібно всотував усі барви, тони і звуки довколишнього світу. Найбільш успішна прижиттєва збірка віршів Богдана-Ігоря Антонича — «Три перстені» (1934).
Твори