Коробка радієва й квіття.
Крізь чорну скриньку йде музика.
і душі квітів світлом світять,
що з нього ясність б’є велика.
Дрібненька флора звуків, човен
мелодій на морях етеру
і світла з квітів вечір повен
змінив кімнату в чар - печеру.
А знизу під концертом квіття,
мов кара за краси провину,
жде кіш подвір’я — царство сміття,
де квіти й звуки згодом згинуть.
Дивись у яму мертвих квітів!
О, чи зумієш, майстре сяєв,
своє мистецтво протерпіти?
Не тільки їх краса карає.
Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий…
Читати далі »
Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя боже повезуть…
Читати далі »
Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний…
Читати далі »
Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду - ніч палить - тебе, далека зоре, Єво…
Читати далі »
…
Читати далі »