Але потріскує свіча
І обпікає пальці воском.
І ледве чутним відголоском
Куриться не димок — печаль.
Але потріскує свіча,
Углиб дзеркал мовчазно кличе.
Ти йдеш, міняючи обличчя,
як маски, — тільки не печаль.
Але потріскує свіча.
Тут інші стилі і перука.
Але в очах та ж сама мука,
Класична, мовити б, печаль.
Але потріскує свіча.
За глузд здоровий ізлякайся,
Вертайся з тих глибин, вертайся
За стіл на вихололий чай.
Але ж потріскує свіча…