1. Прорив

Breakpoint
(The music of words…)

Музика слів
сприйнята як факт

Сходи що не вміщали нас удвох
розколені в повітрі

Власне “я” заховане в урну
мов попіл

Любила тебе більше ніж ти міг сам
— ким би не був ти, любила —

І досі люблю але тільки
як одне із облич на вулиці

2. Причетність

Relevance
(That erudition…)

Як станути віч-на-віч
тій ученості

Писали відповідь нам критики
питання були нашими

Рамена, груди
що прокидаються в холоді

І йоґурту горня
опівдні з’їдене
без жодних вияснень

Книжки, що їх ми позичали
щоб прочитати думку один в одного

Гора видань дешевих
з обох боків каміну
і біля ліжка

Яка різниця
що ці книжки
з невисловного болю

як денне світло з тих годин

коли горить неон
на вежі страхувального будинку
всю ніч мов місяць

3. Спомин

Memory
(Plugged-in to her body…)

Включений в неї
досяг завершення
та все без змін

Якщо не це, то що ж
сполуку спаює

Вся мудрість про любов
не має значення

Закохуємось на словах
а кінчимо в мовчазності
в її двозначності

Завжди кохаємо і кінчимо
бо в світі цім немає місця
тим бути чим ми мріяли

Чи ми як він казав
із того покоління що забуло
нальоту рев і блиски громовиці

і один одного

4. Час і місце

Time and Place
(Liquid mist burning off…)

Пливкий туман згоряє
вздовж дороги

Плюскіт води
світло на стінах халупи

Сміття виносимо вранці
на вогку вулицю

Прокинувшись, завжди ті самі
старі становища
займає розум

новий день твориться
як чашка порцеляни

тверда, жовтавого кольору, що не розбивається
навіть у час наших подорожей

5. Відкриття

Revelation
(This morning: read Simone Weil…)

Сьогодні вранці: читала Сімону Вейл
про втрату ласки

випила склянку води

згадала сон що розбудив мене:

хтось, кілька їх
вдерлись в мою кімнату
і хочуть вбити

я кличу ім’я твоє
ритм двох його складів
дзвенить крізь сон

знаю що надаремне
знаю
що спиш не чуючи

ім’я твоє викрикую
немов закляття

мов знак що його роблять

забобонні

єдині вірні цього світу