Марта Тарнавська

Запрошення

Ах, де ти, лицарю на білому коні?
(Вже місяць-молодик чарує вечір
і в серця спраглого відчиненім вікні
з’явилась знову туга молодеча).

Ах, підніми на приязне рам’я?
і понеси мене у простір неба,
щоб, наче зірку, віднайшла там я
себе саму — свою любов до тебе.

Ах, відірви на мить хоч від землі,
щоб знову я — замріяне дівчатко —
в ілюзій піднебесних кораблі
мандрівку починала від початку…

По вінця в серці туги і жаги:
все вкрилося фантазії габою.
…Чи вистачить відваги і снаги,
щоб справді, лицарю, піти з тобою?

1962

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle