Немов весінній вітер надлетів
і радісну в серця приніс відлигу!
Благословенне будь, тепло двох тіл,
що топиш самоти бездонну кригу.
Так з надр землі пробившись, джерело
дає розлив гамованій напрузі.
Будь, життєтворче радісне тепло,
супутником найкращої з ілюзій.
Яка у сонця весняного міць,
що зрушує життя нового повінь!
Ключі до незбагненних таємниць
в теплі простої людської любові.
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »
Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень…
Читати далі »