Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай...

Коли згоряють ночі місячні,
А ніч і місячна сліпа,
Коли навколо голок тисячі
Під світлом місяця-серпа,

Я бачу матір, як з кімнати
Вона проходить на балкон
І нумо жати, то сапати...
йде місяць-сапка в її сон.

Всі обсапає тротуари,
Усі асфальти, всі мости,
Обгортує всі снива й чари
Від темноти до ясноти.

Щоб все росло, що народилось,
Щоб все незрощене зросло,
Аж поки сонячне світило
Веселе виплесне весло.

А на світанку йде в кімнату
І ставить сапку – хтозна-де! •
І котить казку волохату
Клубком гарячим до грудей,

Втирає внучці ніжні соплі,
Таж туга висне, мов мана,
Вже й я стою, мов корч картоплі,
І обгорта мене вона...