Це було у серйозній школі
На вечорі поезії
Який відбувався вдень
На сцені сиділа президія
Учні сиділи у залі
Попереду першокласники
Далі за класом клас
Все серйозніший і серйозніший
Серйозні поети сиділи в президії
Разом з представниками
Міськвно і профспілки
Раптом два першокласники
Стали сміятись знічев'я
Зареготали непогамовані
Перший ряд почав реготати
За першим класом і другий клас
За третім четвертий і сьомий
Дев'ятий і навіть десятий
Президія наелектризована
Теж реготом вибухнула
Куди було дітись від реготу
Сміятись так всім сміятись
Сміюнчики над сміховинням
Пересміювались до різачки
Нічого ніхто так і не втямив
Сміх народився зайнявся погас
Всі були дивовижно освітлені
Всі були дивовижно добрі
Все я забув до біса
Де це було що був за вечір
Який відбувся вдень
Не забув лише доброго сміху
Який народився знічев'я
Ні від чого і ні над ким
Наступного дня директору школи
Оголосили догану
За сміх без причини
І мені стало
Зовсім не смішно.
Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене…
Читати далі »
Запитав мене син, запитав мене син-білочубчик, Запитав мене, аж зітхнув, запитав: «Трава – що воно таке?» – запитав мене син. І приніс мені з лугу – штанці взеленив…
Читати далі »
На сто колін перед стома богами Я падаю: прийди мені, прийди. Звучать лихі немилосердні гами, Несуть журу холодні поїзди…
Читати далі »
Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І падають зорі в долоні, І падає сон у траву…
Читати далі »
Весною я Вас бачив. Бриз морський Вам чуба колошматив й серце ревне, І майстер корабля, немов Сашко який, Вам нахвалявся точеним форштевнем…
Читати далі »