Погано скінчилась казка.
Неніжно упала шабля.
А ми в дерев’яних масках.
І нас вже церкви не ваблять.

До себе — Чумацьким Шляхом
Ідем. Обіймаєм дзвони.
Ховаємось — п’яні цвяхи
Ісусової охорони.

Заплакали всі. Лиш діти
Мовчали собі, сміялись,
Бо мали куди подітись,
Бо їх усе дивувало.

І добрі, але нервові
Були вчителі й поети.
Спокійно топтали сови
Поламані сигарети.

Не страшно, а гидко жити,
Коли ні вогню, ні вітру,
Коли помирають міти
І тяжко знайти півлітру.

І мною мене лякають,
Закутуюсь в бабські мати.
А щоб не приснився Каїн,
То змушений римувати:

Щасливо скінчилась казка.
Красиво шабля упала.
А ми ідемо без маски
На Івана Купала.