Над синім океаном
зустрінемося рано,
як вийде сонце на обрій.
Послухаєм, як море
із берегом говорить,
чи день віщує нам добрий?
Чи чуєш: немов хтось кличе.
Чи чуєш: чайки кигичуть.
Чи чуєш, як шепче вітер?
Чи чуєш, як пахне літо?
Чи чуєш, як шум колише?
Чи чуєш, як дзвонить тиша?
Чи чуєш удар прибою?
Чи чуєш, що я з тобою?
Знайду для тебе мушлю,
що має моря душу —
візьми на спогад про мене:
в ній житиме це літо
і все, що тут прожито,
і мрія наша шалена.
Чи чуєш: немов хтось кличе.
Чи чуєш: чайки кигичуть.
Чи чуєш, як шепче вітер?
Чи чуєш, як пахне літо?
Чи чуєш, як шум колише?
Чи чуєш, як дзвонить тиша?
Чи чуєш удар прибою?
Чи чуєш, що я з тобою?
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »