Марта Тарнавська

Над рікою

Вже сірий день між горами розтанув,
мов у долоні кучерявий сніг.
Коли йдемо з тобою між каштани —
сріблом алеї стеляться до ніг.

З гори, де замок, сходить ніч на місто
поміж ліхтарень стройовий шпалір,
і світел мерехтить ярке намисто
над білим містом нині, замість зір.

Мов привиди, понад водою звисли
засніжені-замаяні мости.
Біжать з рікою невловимі мислі,
і мрії рвуться в далечінь плисти.

Ми слухаємо, як ріка говорить,
а музика її не знає меж.
В ріку сніжинки падають, мов зорі,
і гомін дзвонів із церковних веж.

1946

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle