В моє вікно, немов у ціль,
Спадає соняшний потік:
У ньому — човник серед хвиль —
Тінь літака, що ось утік.
Моє вікно — кіноекран,
А там горби і пишний сад,
І автостради звичний стан:
Рух авт весь день туди й назад.
Туман заслону розпростяг
Над містом, що у далині.
Прожила б так усе життя…
Та чи лиш світу, що в вікні?
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »