Марта Тарнавська

Мені назустріч над вечірнім морем

Мені назустріч над вечірнім морем
примчався вітер, пристрасний і хижий.
Під ноги хвиля стелиться в покорі
і біла піна стопи ніжно лиже.

Поклав на море місяць білу смугу —
це шлях для всіх, кому у серці тісно,
а я топлю в морському шумі тугу,
і губиться в морському шумі пісня.

Знаки людей на пісковому пляжі
припливом змазують невтомні води.
Над ранком лиш письмо слідів розкаже
про мев морських вечірні хороводи.

На обрії стоїть, мов привид, човен.
(Рибалки, мабуть, закладають сіті.)
Цілунок пристрасного моря повен
несе мені морський коханець — вітер.

1957

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»