…жонґлер водить пальцем по ґлобусі,
а нас там нема.
Віра Вовк. Триптих.
Bliss was it in that dawn to be alive,
but to be young was very heaven!
William Wordsworth
Віро, чи чуєш в далекому Ріо?
Ми є! Ми з’явились на ґлобусі!
Метеором несподіванки для світу,
що зустрів нас переляком, упередженням.
Міняються скалі вартостей:
вороги виявляються потенційними союзниками,
а друзі — гіпокритами, еґоїстами,
що хочуть зберегти за собою
виключну монополію на свободу.
Але ми є, ми будемо!
Мої плечі сьогодні випрямлені новою гідністю,
я часто усміхаюся, читаючи світову пресу.
Ми вийшли на арену з піднятою головою
і нас — нарешті! — помітили.
Яке щастя дожити до цього чуда,
коли мрія приречених стає буденною дійсністю,
коли вже не кров революціонерів,
а розважливий розум державників,
не крик руїнників, а впертий труд реформаторів
будують справжнє майбутнє.
Ми є, ми будемо. Нас не зможуть більше заперечити.
Випиймо, Віро, шампанського
за наше завтра. Будьмо!
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »