Десь далеко є край,
де немає турбот,
де, мов квіти, ростуть доброта і любов.
Але шлях у цей рай
крізь страхіття темнот,
що їх досі ніхто не зборов.

Променій, не згасай, моя зірко ясна,
проведи мене в край, де царює весна.

Не зупинять мене
темноти вояки:
там — царівна, що серце мені віддала.
В неї світло ясне,
і горять маяки,
щоб мене не поглинула мла.

Променій, не згасай, моя зірко ясна,
проведи мене в край, де царює весна.

Я до неї іду
понад простір і час —
увесь вік свій іду за промінням зорі.
Я її віднайду,
щоб лиш промінь не згас,
щоб не згасли її ліхтарі.

Променій, не згасай, моя зірко ясна,
проведи мене в край, де царює весна.