В світі панує плач,
Так наче це Бог помер,
І тінь олив’яна, що впала, мов плащ,
Тяжка, мов труна, тепер.
Ходи, сховаймося ближче…
Життя у серцях всіх лежить,
Як в гробовищах.
Цілунком упиймося вщерть —
Ця туга, що стукає в світ,
Несе нам смерть.
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »