Марта Тарнавська

Geiranger

Юність

Молодечий порив білопінним збігає потоком
з гір, де батьком буття — чародійний чаклун-льодовик,
— молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду.

Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли,
на зухвальство у даль закликають, на вікінґів подвиг.
На підбій, у життя, вирушають гадючі човни.

Старість

Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів:
міхи вин гіркоти і в плящині малій — еліксир.
Завертають човни з океану у затишок фйордів.

Кличе туга Сольвейґ до зелених гірських полонин
і до скель, де у ґномів — секрет стародавнього міту…
Понад фйордом вогні: це горять мореплавні човни.

1980
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»