Як же мало знаємо про птахів!
Жив глухонімий раз сіромаха,
що звик раннім ранком уставати,
підглядати соловейка-брата.
Соловейко із розверстим дзьобом,
непомітний, зовсім без оздоби,
тряс сердечним криком цілу галузь…
В той же час глухонімий щоранку,
педантично і безперестанку,
хробаки визбирував помалу.
Потім засинали — хто як годен:
один — ситий, а другий — голоден,
та обидва виповнені щастям.
Лиш глухому й дотепер не вдасться
зрозуміти солов’я-невдаху…

Як же мало знаємо про птахів!