Дехто —
тобто не всі.
Навіть не більшість всіх, але меншість.
Не рахуючи шкіл, де є примус,
і поетів,
тих осіб — хіба дві на тисячу.
Люблять —
але можна любити також розсіл з макароном,
компліменти, блакитний колір,
старий шалик,
власну впертість,
можна любити гладити свого пса.
Поезію —
тільки що таке власне поезія.
Не одна відповідь
впала на це питання, непевна.
А я не знаю, не знаю і тримаюся того,
як поруччя рятунку.
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »