Я вам скажу таке:
Сокира в мене слухняна,
Жінка в мене молода,
Хата в мене нова,
Сокиру вмію гострити,
Жінку вмію любити,
Хаті вмію лад дати,
А щось мене пече.
Я вам скажу таке:
Мої університети – моя сокира,
Поїхать би кудись, чи що?
Хліб є, сало водиться,
Чарка бровою підморгує,
Через день кіно крутять,
Дитя скоро буде,
А щось мене пече.
Оце я вам і кажу:
Вам видніше, ви вчені.
Нап'юся – не проходить,
Перевертаюся та й думаю:
Поїхать би кудись, чи що?
Хлопці всі порозліталися.
А в мене ж хіба гирі на ногах?
А в мене ж хіба кров устоялась?
Пече – не перестає.
Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене…
Читати далі »
Запитав мене син, запитав мене син-білочубчик, Запитав мене, аж зітхнув, запитав: «Трава – що воно таке?» – запитав мене син. І приніс мені з лугу – штанці взеленив…
Читати далі »
На сто колін перед стома богами Я падаю: прийди мені, прийди. Звучать лихі немилосердні гами, Несуть журу холодні поїзди…
Читати далі »
Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І падають зорі в долоні, І падає сон у траву…
Читати далі »
Весною я Вас бачив. Бриз морський Вам чуба колошматив й серце ревне, І майстер корабля, немов Сашко який, Вам нахвалявся точеним форштевнем…
Читати далі »