Іван Драч

Балада про вузлики

Була колись у мене баба Корупчиха,
Мені і досі її руки світять.
Була баба Корупчиха темна, неграмотна,
Мені і досі її руки світять..
Пекла баба Корупчиха пироги з калиною,
Мені і досі світ без неї темний.
Хто був голодний,– приходив до Корупчихи,
Вона кожного вузликом наділяла.
Хто був холодний,– грівся у Корупчихи
І виносив від неї вузлик у пазусі.
Хто був безсовісний, той лишився безсовісним,
А вона кожного вузликом наділяла.
Як насняться мені сни чорнющі,–
Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик,
Як насняться мені сни солодкі з калиною,
Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик.
Дуже журиться баба Корупчиха в могилі,
Руки їй склали, не може зв'язати вузлика.
Я не вірю у скатерки-самобранки,
Вірю у вузлики баби Корупчихи.
Сам їх бачив, сам їх розв'язував
І зав'язав їх навіки у пам'яті.
А Корупчиха білою хустиною напиналася,
Вузлика під шию ніколи не зав'язувала.
А сховали її у позиченій хустці,
Бо свої вона у вузлики пов'язала...

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle