Павло Гірник

Зупинися, не руш.

Зупинися, не руш.

Твої дзвони глухі.

Над тобою ще жодна зоря не світила!..
Охолола свіча —

І знялись порохи

Там, де воля останні ножі освятила.

Приглядайся,

звикай до чужої ходи

І собачої мови у храмі старому…
Із якого прокляття, якої біди,
Із якого відлуння вертаєм додому?

Обірвалися дзвони.

Холоне в імлі

Моя смертна душа,

і отак за словами,

Наче діти повільно ідуть по золі
І самими очима прощаються з нами…

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle