Павло Гірник

Чураївна

…Одцвіте, наче сонях, колишнє село,
І Маруся зів'яне, як м'ята.
І рушник одцвіте — перебите крило,
На якому уже не літати.

І не треба ні крику, ні сліз, ні журби,
Коли доля цвіте під нагаєм.
Затужив би весільний смичок по тобі,
Але й пісні такої немає.

Ще стоятимуть ночі, мов чорна вода,
І по них біла пісня пливтиме.
І сама ти — як скрипка. І тільки шкода,
Що нема скрипаля на Вкраїні.

Боже мій! Ні словечка не мовлю про час,
Не озвуся, не помолюся…
Тільки, може, і є той скрипаль серед нас,
Але як же йому без Марусі?!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle