Павло Гірник

Знову стоять полини

Знову стоять полини
в прибраній хаті.
Білу сорочку вдягни —
ту, що на свято.

Той, хто долає себе
нече дорогу
Тишиться, що упаде
небо під ноги.

Там, за порогом, світи
позагосподні
Ти від безодні чи ти
напередодні?

Там, за порогом, гроза
й вигуки вовчі
Знову ти сам, як сльоза
що позаочі

Де ти, чого тобі йти,
хто і навіщо?
Гріються дикі світи
на попелищі.

Йди черз власну пітьму
бити на сполох
Ти переміг — і тому
сам собі ворог…

1999

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle