Павло Гірник

Заспокойся, бо вже не сам

Заспокойся, бо вже не сам
І недовго відбути.
Тільки й того, що небесам
Повертаєш забуте.

Тільки тугу свою неси
Тричі перепрокляту!
…Зустрічаються голоси:
— Чуєш, брате мій?

— Чую, брате.

Стали мовчки.

Сніги. Верба.

Шлях під ними здригнувся.
Розійшлись назавжди.

Хіба

Молодий озирнувся.

1994