Заспокойся, бо вже не сам
І недовго відбути.
Тільки й того, що небесам
Повертаєш забуте.
Тільки тугу свою неси
Тричі перепрокляту!
…Зустрічаються голоси:
— Чуєш, брате мій?
— Чую, брате.
Стали мовчки.
Сніги. Верба.
Шлях під ними здригнувся.
Розійшлись назавжди.
Хіба
Молодий озирнувся.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »