Всі пташки співають на гіллі.
На льоту ніколи не співають.
І навіть жайвір як співає в небі,
то крильцями тріпоче-тріпотить –
висить на гілці сонця
і співає.
А галки й ворони щозими
співають на льоту.
Та чи співають?
Ні, мабуть, говорять,
про щось поміж собою розмовляють,
про невідкладне,
конче необхідне.
Бо вже ні які пісні,
як холод,
як зима?!
Сніг розтав. І знов лежать стежини між зелених споконвічних трав. Лиш берези білі, мов крижини, – хоч і сніг давно уже розтав…
Читати далі »
Я не знаю, що зі мною сталось. Припаду губами до колій, упаду грудьми на власну жалість і чолом – до всіх холодних стін…
Читати далі »
На добраніч, кохана, йдуть холодні дощі. Осінь в золото вбрана. Вечір в мокрім плащі…
Читати далі »
Життя прожить – не поле перейти... А поле те не перейти ніколи. Через усі і мрії, і світи прослалося життя безмежне поле…
Читати далі »
За Десною всі осінні хмари піднялись, мов гори вікові. Десь над ними чи між них Ікари – давньовічні, але ще живі…
Читати далі »