Павло Гірник

Вночі, коли співучий сніг

Вночі, коли співучий сніг
Під зорями синів,
Пливли селом фрегати стріх
В гніти дитячих снів.

Гули, зірвавши якорі,
Вітри у щоглах крокв,
І діставали димарі
До вражених зірок.

І тій малечі на землі,
Яка в наївних снах
“Літає вище журавлів,
Позаздрить космонавт.

Бо, певно, й він,
Космічний вир
Здолавши в кораблі,
Вертає в споришевий двір
Івасем на крилі.

Отак і ми з усіх доріг
Вертаємо в колись,
Де місяць на цвяшку зорі
Картузиком повис.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle