Павло Гірник

Війон

Послухайте, невже з роками далі
Тікаємо від віщої журби
Під три чорти одвічної печалі
Щербатим шляхом правди і ганьби?

Та що печаль, як слово самочинне,
А мову препаровано живцем?
Так душно в арештантській сірячині.
Так вільно, як не думати про це.

Ходімо. Вже покликано.

Ходімо!

Чумацький Шлях уперся в перелаз.
Душа,

як протяг,

гримнула дверима

І з торбою заледь не подалась.

Послухайте, невже на те відлюддя
І гіркота прозрінь…

Не воруши!

І так щоночі отерпає в грудях
І відростають крила у душі.

Не прокричись, не заспокойся знаним,
Не спийся у всевладній німоті!
Оно твої зароблені кайдани.
Подякуй долі, що не золоті.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle