Відсвітилося. Мертві сутінки.
Камінь дихає на горбі.
Чуєш, мамо, твій син у Сутківцях
Ставить свічечку по тобі.
Відзоріло, відколотилося,
Відгуло над старим гніздом.
Все запалося — не лишилося
Навіть чарочки за столом.
Що —
голоситься попід вишнями,
Як палає останній край?!
…Чуєш, Боже, не дай же грішному,
Вже нічого мені не дай!
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »