Цвітка дрібная
Молила неньку,
Весну раненьку:
"Нене рідная!
Вволи ми волю –
Дай мені долю,
Щоб я зацвіла,
Весь луг скрасила,
Щоби я була,
Як сонце, ясна,
Як зоря, красна,
Щоби-м згорнула
Весь світ до себе!" –
"Доню, голубко!
Жаль мені тебе,
Гарная любко;
Бо вихор свисне,
Мороз потисне,
Буря загуде, –
Краса змарніє,
Личко зчорніє,
Головоньку склониш,
Листоньки зрониш, –
Жаль серцю буде".
Нісся місяць ясним небом, Там, де зоря ясна; Летів хлопець чистим полем, Де дівчина красна…
Читати далі »
Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум охота най засяде…
Читати далі »
Бувало, весною, як ліс розів'ється І чистими птичок гукне голосами, Дуброва, як дівка, в цвітя прибереться, Пчілка задзвонить лугами, полями…
Читати далі »
Поза тихими водами Сумно та й смерклося; О, як голос меж горами, Щастя розбилося…
Читати далі »
Сонце ясне померкло, світ пітьма насіла, Вшир і вздовж доокола сум ся розлягає, Чагарами густими тьма вовків завила, Над тином опустілим галок гамор грає…
Читати далі »