Вдатися, постатися, прибратися…
Мово, порятуй чи проклени!
Все одно, що з блискавкою
гратися,
В Бога насмикнувши бороди.
Не відьмацтвом, не горбом, не каліччю
Не зажив, не мав, не заробив.
Маєш собі душу, наче палицю, —
Одганяти привиди з гробів.
Віснику, тобі не проминається
Ні старе вино, ні щира злість.
Гість до тебе прийде.
Привітається.
Запитає, а не відповість.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »