Який-бо то веселий нинi сад!
Який то вiн весняно знов зелений!
Мов тiшиться, що в мене свято свят,
Що ти прибiгла в сутiнки до мене.

Клянуся! Чуєш? Навiть соловiй
Спiва гарнiш сьогоднi, як щоранку!
Я гнiвався на тебе день цiлий,
А нинi знов я твiй, я твiй, панянко!

Ось ти бiжиш до мене серед рож.
Не знаю, хто нiжнiший? Ти чи рожа?
Як жаль, що втiхи висловить не мож
Нi виспiвать в пiснях, яка ти гожа.

Як добре, що ми гнiвались весь день:
По бурi сонце все яснiше сяє;
То була хмарка, хмарочка лишень,
Що затiнила небо нам безкрає.

Слова лиш тiнь почувань? Нащо слiв?
Нi, все ж тобi скажу важну новину:
Що я люблю тебе уже сiм днiв
I ще сiм днiв напевно не покину.